Все что нужно знать о велотуфлях

Навіщо потрібні велотуфлі, кому потрібні та чим відрізняються від звичайного взуття.

Велотуфлі потрібні для ефективної передачі зусилля ніг на педалі велосипеда і для надійного контакту з педалями, що поліпшує керованість велосипедом. Залежно від стилю катання для цього застосовуються різні засоби. Існують туфлі для фітнесу (на велотренажері), для шосе, крос-катрі, турінгу, даунхілу та ін. Більшість сучасного влеосипедного взуття призначене для використання з контактними педалями, оскільки вони використовуються практично в усіх стилях за виключенням трюкових. Застосування спеціального взуття буде корисне тим, хто бажає їздити швидко та/або далеко. Насьогодні, участь в змаганнях без контактного взуття практично не має сенсу.

Чи можливо, та чи є сенс використати велотуфлі без контактних педалей? Так, можливо, та має сенс. Гарно підібране велосипедне взуття буде зручніше за будь-яке інше. Звичайне взуття має недостатньо жорстку підошву, що призводить до додаткових витрат енергії, що йде на згин взуття. До того ж може викликати дискомфорт, оскільки тиск від педалі не розподіляється на всю стопу, а діє тільки на ті ділянки, що розміщені безпосередньо над точками контакту з педаллю. Чим вище навантаження, тим більше буде користі від спеціального спорядження, і тим більше є сенс купувати більш дороге спорядження.

Типи велотуфель

Для звичайних педалей

Не дуже розповсюджений тип. Частіше за все туфлі під контакти, у яких не видалена частина підошви, що закриває отвори під шип, однак бувають і просто з пласкою підошвою.

Від звичайних кросівок відрізняються жорсткішою підошвою, часто мають пристосування для фіксації шнурків, а можуть мати кріплення без шнурівки (наприклад, на ремінцях з "велкро").

Під тукліпси

Застарілий тип, придбати які практично нереально, не дивлячись на те, що самі тукліпси досі знаходять застосування. Тукліпси (від англ. toe clips - застібнута нога) - ремінці, що пристібають стопи до педалей. З тукліпсами можна використовувати практично будь-яке взуття, що підходить до звичайних педалей, головне, щоб вона дозволяла швидко звільники ногу.

М'які, напівжорсткі чи туристичні туфлі

М'які вони тільки в порівнянні з жорсткими велотуфлями, а загалом вони досить жорсткі.

Мають в підошві отвори для установки шипа під контати, котрі являють собою два прорізи, що паралельні продольній осі туфлі. Шип контактів втоплений в підошву, тому майже не торкається землі під час ходіння. Шипи кріпляться двома гвинтами, котрі вкручуються в пластину, що розміщена під устілкою. Пластина має дві пари різьбових отворів і може переміщуватись вперед-назад для точної установки шипа в поздовжньому напрямку. Зміщення шипа в поперековому напрямку забезпечується прорізом в самому шипі. Також шип можна трохи повернути, за рахунок того, що ширина прорізів в підошві більша за діаметр гвинтів кріплення.

Оскільки отвори в підошві наскрізні, в тулфі може набиратись вода з калюж. Є кілька способів запобігання цьому. Можна приклеїти водонепроникну наклейку під устілку, яка буває в комплекті деяких туфель, чи шматок міцного (армованого) скотча. Перед установкою шипа можна заповнити отвори силіконовим герметиком. Любителям бродів можна нічого не робити, тоді вода, що набрана буде відмінно виливатись.

Напівжорсткі туфлі бувають на шнурівці, застібках велкро та різноманітними комбінаціями того і іншого.

Таке взуття дозволяє без проблем пересуватись на свої двох, майже як і в звичайному взутті, тому із задоволеннями використовується туристами і звичайними покатушниками, котрим приходиться час від часу спішуватись. Дозволяє суміщати контактні педалі і пішки долати перешкоди. Доволі зручні на гірських грунтових дорогах і на бездоріжжі, на мій погляд практично не поступаються легким трекінговим черевикам. Одне "але" - потрібно слідкувати, щоб точка опори не прийшлась на шип, оскільки на відміну від гуми, він доволі слизький.

Частіше за все, у нових туфель отвори під шипи контактів закриті шматком гуми, який потрібно видалити для установки шипів. Якщо цього не робити, в цьому взутті можна з успіхом кататись на звичайних педалях. Буває, що отвори прикриті пластиковою заглушкою на гвинтах. В цьому випадку використання туфель без контактів значно менш зручне, по суті вони для цього не призначені. Підказка: можна кататись з відкритими отворами.

Жорсткі МТБ туфлі

Призначені, перш за все, для перегонів. Тільки під контактні педалі. Це найліпший засіб відчути себе одним цілим із велосипедом. Підошва частіше за все з твердого пластика та може мати посилення з металу / скловолокна. В дорогих моделях підошва виконується з карбону, яка фактично не гнеться. На підошві розміщені кілька великих грунтозачепів, між якими встановлюється шип. Кріплення контактного шипа аналогічне до описаного раніше. Часто на підошві є лінійка для точної установки шипів. На деякі моделі існує можливість установки додаткових шипів-грунтозачепів під мисок, типу кликів - для забігання на підйоми з м'яким грунтом.

Взуття має мінімум м'яких вставок, але при цьому забезпечене анатомічною формою. Використовуються тонкі устілки. Доречі, мінімум поролону у взутті має один безперечний "плюс" - взуття дуже швидко висихає. Верх виготовлений з матеріалу, що майже не витягується. Використовуються найрізноманітніші види застібок, від простих липучок типу "велкро", до систем з кевларовою ниттю або ремінцями із мікрорегулювальною застібкою. Задник щільно охоплює п'ятку, а матеріал задника з внутрішньої сторони забезпечує додаткове зчеплення, що не дозволяє стопі соватись. В ідеалі велотуфля сидить на нозі, як рукавичка на руці. З жорсткими туфлями слід використовувати тонкі шкарпетки. Для велосипедиста з досвідом різниця в педалюванні в жорстких і напівжорстких туфлях дуже помітна.

В жорстких туфлях не дуже зручно ходити пішки, довготривалі переходи даються нелегко. Зчеплення з землею у них помітно гірше ніж у туристичного взуття. На мокрих колодах і каменях дуже слизько. Крім того, ходіння дуже сильно зношує грунтозачепи. Коли висота грунтозачепів значно зменшується, починають сильно зношуватись шипи.

Однак, все що перелічено вище, не заважає використовувати жорсткі туфлі, в тому числі і в туризмі, просто накладають деякі обмеження. Потрібно більше їздити та менше ходити.

Залежно від конкретного призначення, для тренування чи для перегонів, взуття може відрізнятись за жорсткістю. Виробники при цьому надають спеціальну шкалу для розуміння чи взуття більш комфортне, чи більш жорстке для максимуму ефективності.

Жорсткі шосейні туфлі

За конструкцією схожі на жорсткі МТБ туфлі, але мають низку відмін. Кріплення контактного шипа з трьома отворами під спеціальний шосейний шип. Не мають грунтозачепів, внаслідок чого при ходінні приходиться опиратись на шип, який сильно виступає з підошви. Туфлі зовсім не пристосовані для ходіння, в них можна лише хоч якось дійти до велосипеда.

Можна відмітити, що якщо є шосейник, але часто приходиться ходити пішки, або є і шосейник і МТБ, то можна поставити на шосейник педалі під шип SPD (MTB) і їздити в туфлях для МТВ. Однак жорсткість самого взуття, та головне - самого шипа в поєднанні з педалями стане меншою.

Вибір велотуфель

Для початку визначтесь із типом туфель. М'які можна вибирати, як і звичайне взуття, намагаючись обрати такі, щоб сиділи якомога щільніше, проте не тисли. До жорстких туфель вимоги вищі: вони повинні сидіти як влиті. Одягнувши туфель, зробіть упор п'яти в підлогу, щоб п'ятка впиралась в стінку задника. Доволі сильно затягніть застібки, однак не перетискайте, щоб не порушити нормальний кровообіг. Якщо перед пальцями до туфлі лишився простір слід спробувати на розмір (чи піврозміра) менші туфлі.

Різні виробники мають різні колодки та розмірні сітки, тому для того, щоб зрозуміти, що вам підходить, поміряйте туфлі різних виробників. Спробуйте розмір більший чи менший.

Установка шипів