Велосипедні крила

Оснащення велосипеда крилами – особиста справа кожного байкера, тому як при купівлі велосипеда, вони, як правило, не додаються.

Конструкція крила наступна: це зйомний або стаціонарний пластиковий (рідше металевий) щиток, що кріпиться до рами чи вилки над колесами (або осторонь них) та захищає від бризків води та бруду. Крила можуть бути різних розмірів та відрізняються способом кріплення, що характеризує ступінь їх ефективності.

Крила на велосипед потрібні для того, щоб вода з коліс не заливала обличчя, ноги спину та штани. Проте, наявність крил ще не гарантує повний захист від впливу погоди. Не дивлячись на різноманіття цих аксесуарів, не кожне крило здатне на 100 відсотків виконувати свою функцію.

Перед установкою крила потрібно розуміти, що ставиться воно не тільки для вигляду (як на дешевих ашанбайках), однак і для реальної користі. З переднього колеса вода та бруд потрапляють на обличчя, шию, підборіддя, гомілки та систему передніх зірок з перемикачем. Бруд, що летить з заднього колеса потрапляє на спину, передній перемикач, задній амортизатор, а також летить на того, хто їде позаду.

Як обрати крила для велосипеда

Існують короткі, довгі, швидкозйомні та стаціонарні крила.

1. Короткі стаціонарні крила виготовляються з пластика і кріпляться до вилки або рами в одній точці за допомогою болта, стяжок або спеціальних кріплень. Вони приблизно в півтора рази коротші за "повномірні" крила. Такі крила мають невелику вагу і міцне кріплення, а близьке розміщення до покришки забезпечує непоганий захист. Проте, погано захищає передній перемикач та гомілки.

2. Короткі швидкозйомні крила виготовляються з пластика та кріпляться до рами за допомогою затискача на відстані 10-20 см від покришки. За рахунок великої відстані, рівень захисту падає, а бруд починає летіти в різні боки. Короткі швидкозйомні крила не чутливі до забруднення і мають можливість швидкого монтажу/демонтажу, наприклад, для перевезення велосипеда в транспорті. Але з такими крилами велосипедист буде по коліна в бруді, тому як вони (зокрема задні) можуть гойдатись вгору-взниз та викривлятись набік. А якщо вони підняті надто високо, то крила втрачають сенс та стають зайвими обважувачами, що не виконують ніякої функції.

3. Довгі стаціонарні крила, як правило, виготовляються з пластика, металу або металопластика. Довгі рикла кріпляться болтами до вилки чи рами в трьох місцях для забезпечення достатньої жорсткості. Вони закривають собою половину окружності заднього колеса та чверть (або третину) переднього, а також розташовуються близько до покришки, що забезпечує максимально можливий захист. Довгі стаціонарні крила на задньому колесі можуть суміщуватись з багажником. При установці таких крил слід враховувати значну прибавку у вазі та вірогідність того, що бруд буде забиватись між крилом і колесом через малий проміжок. З цього слідує, що довгі "повномірні" крила частіше за все встановлюють на дорожні велосипеди, іноді шосейні, де виключене налипання бруду, глини чи піску.

Чи потрібні велосипедні крила?

Вищерозглянуті варіанти доводять, що ідеального захисту від бруду не має. Вочевидь, наскільки довше крило та наскільки воно близьке до колеса, тим кращий захист. Однак, така конструкція задовольнить не кожного поціновувача крос-кантрі чи інших екстремальних дисциплін. Від дощу чи сильної зливи не врятують навіть "найнавороченіші" крила, тому як поливати буде з усіх сторін.

Крила, скоріш за все, потрібні тим, хто на велосипеді їздить на роботу, катається в платті чи костюмі, полюбляє неспішні велопрогулянки після дощу, однак ніяк не гонщикам чи екстремалам, для котрих бризки води та бруду - пусті дрібниці на шляху до перемоги.