Аспекти апгрейду велосипеду, з чого розпочати?

Рано чи пізно кожен велосипедист задається питанням апгрейду велосипеда. Іноді такий час настає ще до покупки ровера, іноді - в процесі перших покатеньок, а буває так, що «модернізації» відбуваються через різні поради від друзів та знайомих.

Це дуже цікаво. Коли райдер хоче щось зробити зі своїм велосипедом, це як мінімум означає, що йому він не байдужий.

Сьогодні хотів би трохи порозмислити на тему апгрейду, та деяких не дуже вірних шляхів, котрим йдуть велосипедисти, починаючи процес модернізації.

Почнемо з найулюбленішої теми, котра завжди бентежить велосипедистів всіх дисциплін – Вага.

Не треба бігти на авіазавод, та просити титанові гвинти, бо це напевно останнє, що потрібно тобі зробити.

У автосвіті кажуть – починати тюнінг потрібно з гальм, і в якомусь сенсі у велосипеді це можна застосувати. Але раціонально та більш ефективно починати з коліс.

Колеса. Вага та жорсткість колеса це те, найбільш вагоме перше відчуття від велосипеду, коли ви тільки почали рух.
Умовно: візьмемо стоковий МТВ велосипед на 29 колесах, на обладнанні класу Acera.
З чого розпочати? З гуми та камер, ободів і спиць.
Так, це будуть вагомі витрати, але не треба думати, що ефективність та мала вага це дешево.
У комплекті зазвичай встановлені умовно «дерев’яні» покришки, вагою близько 800-900 грамів, та такі ж важкі камери, по 210-240 грамів. Ви можете легко зкинути приблизно 30% ваги за рахунок придбання більш легких та дорогих покришок і камер.

(+) Менша вага; ліпші ходові властивості, полегшений старт та адекватніше гальмування за рахунок більш адаптованого компаунду (суміші) гуми.
(-) Висока вартість; зазвичай, швидший знос протектора та, у випадку легких камер, - більша вірогідність проколу, через надтонкі стінки.

Далі радикальніше - ободи та спиці.
Велоіндустрія диктує свої правила. Якщо ви бажаєте зробити дійсно гарний апгрейд коліс, вам потрібно дивитися на легкі, та в міру жорсткі безкамерні ободи. Не тому, що я вам раджу переходити на «безкамерку» (хоча це буде далі), а тому, що співвідношення вага/якість/жорсткість/технологічність – це основні параметри для конкретно безкамерного продукту. Звичайно, він дорожчий.
На ободах ви легко можете "зняти" від 100 до 300 грамів, залежно від того, що встановив виробник у базовій комплектації.

(+) Менша вага, більша внутрішня ширина, велосипед легше стартує, та більш керований за рахунок малої ваги маховика. Можливість використовувати безкамерну гуму, котра розкриє вам досі незнаний світ малого тиску, контролю та комфорту, залишить усі колючки та автомобільний корд тільки у спогадах про темні «камерні» часи.
(-) Доволі немала вартість, а якщо у вас не має навичок та спеціального насосу - безкамерка буде ще тим випробуванням. Витрати на герметик та супутні витратні матеріали (хоча камери ви також іноді міняєте)

Спиці. Все залежить від морального кордону щодо витрати грошей.
В цілому, на спицях дуже багато не заощадиш по вазі, але можна добре заощадити на нервах, коли один раз витративши гроші, замінити стокові, не завжди якісні спиці. Наприклад батовані з перемінним перетином.

(+) Зменшення ваги та збільшення витривалості колеса.
(-) Недешеві, доведеться «заощадити» на морозиві

Основу гарного колеса безумовно складає обід, але треба розуміти, що якщо у вас стоять ледве живі втулки на насипних підшипниках низького рівня, котрі ненадійні та важкі, збирати на них нові колеса як мінімум нелогічно.
Отож, бажано, щоб втулки відповідали рівню обода та спиць.
Безумовно, не слід розглядати варіанти ультра легких, котрі коштують як три ваших велосипеди. Достатньо придбати надійний варіант на промислових підшипниках, котрий, можливо, і не буде значно легший за вашу стокову втулку, але буде як мінімум вдвічі надійнішим та легшим в обслуговуванні. Звичайно, є класні варіанти і на насипних підшипниках, але якщо порівнювати вартість, то промислові все одно залишаються поза конкуренцією. По вазі, залежно від витрачених грошей, можна зкинути від 100 до 300 грамів з комплекту.

(+) Менша (як правило) вага, котра більше впливає на загальну вагу велосипеду, ніж на динаміку розгону, більш надійний механізм зчеплення та загалом - легший сервіс
(-) Витрати на придбання, відсутність спеціального інструменту та навичок для заміни промів не дасть вам це зробити.

З колесами розібрались. Зазвичай після такого «апгрейду», користувачі дивляться на задній перемикач, та з сумним виразом обличчя констатують «не крутість» їхнього Аcera.
Безумовно, якість та рівень трансмісії впливає на відчуття від велосипеда, на настрій при катанні та взагалі саму якість та ефективність від обертання педалей. Легка та функціональна трансмісія, як правило, доволі недешеве задоволення.
Як і у випадку з ободами та втулками, індустрія диктує певні правила стосовно ваги та функціональності, та взагалі концепції трансмісії.
Зазвичай користувачі надивившись досвіду Sram та Shimano у впровадженні так званої «сінглової» трансмісії, з використанням однієї зірки попереду та великого діапазону позаду, викидають тільки зірки спереду, та залишають невеликий діапазон на касеті. Так, безумовно, це має право на життя. Особливо якщо розглядати такий апгрейд у контексті нашої статті, модернізація призводить до зменшення ваги, але і до зменшення продуктивності велосипеда (хоча й не завжди).
Так от. Мої думки з приводу переходу з 3 чи 2 зірок спереду на 1.

Якщо велосипед не бачить змагань/активного катання, якщо вам просто треба кататися на роботу по відносно рівним місцевостям, або ви катаєте з собакою по парку, такий апгрейд може вам підійти. Ви з легкістю скинете від 300 до 500 грамів, але треба розуміти, що втрачаєте можливість використовувати тяглові та швидкісні зірки, котрі ви зняли. Зазвичай люди їх і не використовують, пересуваючись на середній або великій зірці.
Дана концепція - «сінглова трансмісія», це у якомусь сенсі шлях поневірянь. Ви позбуваєтесь можливості використати велосипед «під будь-яким соусом» заради економії ваги, або спрощення перемикання, сприймайте як зручно.
Тож треба розуміти, що вірний шлях - заміна задньої касети на касету зі збільшеним діапазоном, заміна перемикача та манетки на значно вищий рівень, котрий буде сумісний з розрахунком касети.
Ліпше за заводські рішення у вас практично не вийде зробити, всілякі розширювачі та додаткові лінки/лапки, це як правило компроміс, котрий у реальному житті «робить вам нерви».
Чи можна залишитись на 3 спереду? Так, але напевно раціональніше все ж 2 зірки, та помірний діапазон позаду. Ви не позбудетесь переднього перемикача та манетки, але ви позбудетесь величезної сковороди на 44/42 на МТВ, а також небажаних великих перекосів ланцюга, котрі можуть виникати на трансмісії накшталт 1х11 та 1х12
Я вже не кажу про ресурс маленьких передніх зірок, тонких ланцюгів котрі постійно працюють на вигин. Групу перемикання слід, знов-таки, обирати залежно від вашого бюджету, але майте на увазі, що чіткість перемикання залежить від всіх компонентів, починаючи від правильно підібраних комбінацій перемикач-манетка, закінчуючи довжиною баудена та його вірного прокладання по рамі.

(+) Перехід на сінгл. Значне зменшення ваги. Уникнення вірогідності закушування ланцюга переднім перемикачем. У разі збільшеного діапазону касети – ефективне збільшення кліренсу з урахуванням діапазону трансмісії.
(-) Вартість витратних матеріалів. Зменшення ресурсу передніх зірок та ланцюга. Зменшення діапазону трансмісії, якщо ми не розглядаємо варіанти з 11/12 швидкісними касетами. Менше пересічних користувачів здатні прийняти доволі маленькі передні зірки як  бутність.

У випадку з бюджетними нерозбірними шатунами, для встановлення однієї зірки вам доведеться замінити їх на ті, у котрих зірки змінні.
Якщо ви міняєте систему, можливо вам варто звернути увагу на більш легку та жорстку систему з порожнистим валом. Це як мінімум полегшить ваш велосипед, та надасть більшу жорсткість вузлу каретки. На шатунах з кареткою ви можете заощадити від 100 до 500 грамів, залежно від обраної комбінації.

(+) Зменшення ваги та збільшення жорсткості, можливість встановити одну зірку замість 3. Збільшення кліренсу.
(-) Витрати на придбання та можливе зменшення діапазону трансмісії, її ресурсу.
Збільшення каденсу

Гальма.
Гарним варіантом є замінити ваші механічні гальма на гідравлічні. У випадку якщо у вас вже й так гідравліка, то ви можете розглядати або моделі зі збільшеним функціоналом та потужністю, або зменшеною вагою та, відповідно, ресурсом (останній пункт досить неоднозначний).
Легкі гальма - доволі дорогі гальма. Легкі гальма - слабкі гальма. Тому, ми знов-таки стоїмо перед вибором з купи компромісів.
На гальмах, насправді, ви дуже багато не скинете, у ліпшому випадку 100-200 грамів, але скільки ж ви втратите у потужності...іноді воно того не варте. Хоча зазвичай, для простого катання вистачає навіть обідних гальм за 10 доларів.
Ще одним з моїх улюблених пунктів є полегшення велосипеда за рахунок встановлення дуже легких, «дірявих» гальмівних дисків.
Так, на вагах ви побачите різницю від стоку в 30-40 відсотків і не зможете відмовитись від такого відносно легкого та недорогого «схуднення», але разом з металом ви втрачаєте і площину контакту, та відповідно гальмівне зусилля і жорсткість самого ротора.
Добре якщо ви гуляєте на велосипеді з маленьким той-тер’єром, бо такі гальма навряд зупинять різке прискорення від англійського дога ;)

(+) Зменшення ваги та, у випадку з топовими моделями, розширений функціонал налаштувань
(-) Інколи зменшення потужності (в порівнянні з перевіреними варіантами середнього та високого рівня), чимала вартість, менша надійність через занадто велику кількість прибраного матеріалу/використання пластику.
Зазвичай, після встановлення на велосипед, котрий коштує 400 баксів, перемикача за 100 баксів, велосипедисти починають шукати так звані «пневматичні» вилки.
Якісна амортизаційна вилка коштує грошей. На бюджетних велосипедах, як правило, стоять «макети» підвіски, котрі для більшості користувачів повністю підходять, але для нашого «поціновувача» цього недостатньо.
Повітряна вилка значно дорожча та складніша у обслуговуванні, але вона дарує легкість та комфорт, з можливістю нормально налаштувати компресію та відскок, а також потрібний для вас та вашого стилю катання тиск.

(+) Менша вага, котра впливає на загальну вагу велосипеда, також суттєво поліпшує відчуття від катання, особливо у місцевостях з нерівним покриттям. Розширений функціонал налаштувань.
(-) Значно дорожча за стокову вилку, складніша та вимагає прискіпливості до обслуговування

Коли велосипедист «награвся» з основними механізмами, він починає шукати легкі так звані «палиці», тобто кермо, винос та підсідельний штир. До цього пункту треба відноситися з філософією. Звичайно, в стоку велосипед може бути оснащений доволі важкими та не зовсім зручними елементами керування для конкретного користувача. Тому апгрейд цілком виправданий, головне з розумом підходити до даного питання. Розумію, що хочеться заплатити копійки та відразу отримати мінус 200 грамів на кермі чи підсідельному штирі, але не треба забувати, що якісні фірмові компоненти коштують доволі дорого, а китайські дешеві аналоги можуть призвести до травм - чи варто воно того?
До цього пункту ще можна віднести те, що зазвичай за рахунок виноса та керма можна коректно виставити оптимальну посадку під конкретного велосипедиста на конкретному велосипеді. Дуже часто пересічні громадяни, не розуміючи елементарних принципів посадки, змушені страждати від незручного положення на велосипеді, котре вони приймають. Ще треба розуміти, що зі зменшенням ваги компонентів, вони як правило втрачають жорсткість, це негативно впливає на керування.

(+) Зменшення ваги. Можливість за рахунок заміни компонентів керування налаштувати більш зручну посадку.
(-) Велика вартість дійсно легких компонентів, а також втрата жорсткості, що призводить до менш явного відкликання на управління.

Те що легко замінити, але іноді не дуже коректно - люди обирають апгрейд трьох єдиних точок контакту з велосипедом - педалі, гріпси та сідло.
Заради економії, встановлюються тоненькі неопренові гріпси, суцільно карбонові сідла та надлегкі контактні педалі з титановими осями. По даному пункту можу сказати, що таким займаються вже дійсно «маніяки» свого діла, тому на компроміси вони йдуть усвідомлено. Дуже веселить коли «новачки» полегшення велосипеду, першим же кроком міняють комфортне сідло на тоненьку «табуретку», і все це на велосипед котрий важить під 15 кіло :).

(+) Можна полегшити велосипед, та підібрати більш сумісні з вашим тілом компоненти, такі як сідло та гріпси

(-) Зі зменшенням ваги, зазвичай втрачається комфорт, а у випадку педалей -  ще і ресурс

Коли велосипедист перебрав більшість з того, що було на його стоковому байку, настає криза апгрейду. Водночас починається термінальна стадія. Пошук легких бауденів та тросів. Заміна всіх кріплень зі звичайних на полегшені, та нарешті те, з чого розпочався діалог – титанові гвинти. Вони як лакмусовий папірець, якщо велосипедист використав такий хід у початку – він помиляється, якщо у кінці модернізації – він на вірному шляху.
Після титану вже йдуть незворотні процеси зняття фарби та свердління отворів у зірочках. Коли людина це робить, це як мінімум означає...взагалі нічого. Це роблять як новачки так і зовсім «застібнуті» велосипедисти. Коли рукам нічого робити, а біля тебе ціла купа інструменту - таке й виходить :)

Висновком всього написаного можна зробити декілька стверджень:

Якщо можеш діяти – дій, навіть якщо це неправильно та безглуздо
Якщо хочеш правильно, дій по вказаній схемі
Якщо хочеш просто катати та байдуже скільки важить твій велосипед, просто сідай та катай у задоволення.
Рецепту для щастя не існує, кожен знаходить його у своєму вигляді та формі, тож - "do it"!